1. Систематизоване зведення відомостей (реєстр) за даними періодичних або неперервних спостережень про певний об'єкт;

2. Систематизоване зведення відомостей про певний об'єкт з його кількісною та якісною характеристиками, соціально-економічною та екологічною оцінками; до них належать також картографічні та статистичні матеріали (дані).

Систематизоване зведення даних обліку вод за кількісними і якісними показниками, даних реєстрації використання води, а також обліку використання води.

Оцінка (визначення) радіометричних і геометричних перекручувань зображення, які виникають у процесі знімання, та їх коригування.

Сукупність операцій, виконуваних у цілях визначення і підтвердження дійсних значень характеристик технічного засобу ДЗЗ і здатності його для формування зображень та виділення фізичних параметрів з заданою точністю.

Математично визначене, зменшене, генералізоване зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла або космічного простору, що відображає розташовані або проектовані на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків. К. розглядається як образно-знакова модель, якій властиві висока інформативність, просторово-часова подібність стосовно оригіналу, метричність, оглядовість та наочність. К. розрізнюють за просторовим обхватом, масштабом, змістом, призначенням. За просторовим обхватом бувають К. світу, півкуль, материків та їх груп, океанів, морів та їх груп, держав та їх груп, інших політико-адміністративних підрозділів. За масштабом К. розрізнюють крупномасштабні (1:5 000 та крупніше), середньомасштабні (від 1:100 000 до 1:500 000) і дрібномасштабні (від 1:1 000 000 та дрібніше). Зустрічаються інші класифікації. За змістом К. бувають загальногеографічні і тематичні. Загальногеографічні К. відображають сукупність основних елементів місцевості, тобто показують гідрографію, рельєф, населені пункти, дороги та інші елементи. Особливості їх змісту залежать, головним чином, від масштабу карти. Зміст тематичної К. визначається конкретною темою, така карта спеціально присвячена деякому елементу (елементам) або явищу (явищам), наприклад, населеним пунктам, ґрунтам, рослинності, гідрографії, клімату, розташуванню родовищ природних копалин тощо. Іноді тематичні карти, в залежності від широти охвату теми, що відображається, розподіляють на загальні та галузеві.

Карта, яка показує області, що візуально спостерігаються з заданої точки або певної множини точок спостереження.

Проаналізована інформація у вигляді тематичної карти, основу якої складає космічний знімок з необхідними доповненнями, умовними позначками та надписами.

Цифровий космічний знімок з суміщеними тематичними, векторними та/або анотаційними шарами. Див. ще К.5.

1. Карта, що відображає розподіл відносних показників (щільність, інтенсивність якого-небудь явища і т. ін.) певних територіальних одиниць, найчастіше - адміністративних;

2. Один з засобів картографічного відображення, що застосовується для показу відносних статистичних даних через заповнення контурів територіального поділу (зазвичай адміністративних одиниць) кольоровим забарвленням різного тону, штриховками різного напрямку, у відповідності до прийнятих інтервальних шкал. Засоби автоматизації дозволяють будувати картограми у так званих безперервних, або безінтервальних шкалах, коли густина забарвлення в точності відповідає величині показника, що картографується.

Сукупність взаємозв'язаних картографічних даних будь-якої предметної (тематичної) області, поданої у цифровій формі при дотриманні загальних правил описування, зберігання та маніпулювання даними. К. б. д. доступна багатьом користувачам, не залежить від характеру застосувань (прикладних програм) та управляється СУБД.

Відомості про повноту та якість (кондиційність) покриття деякої території матеріалами знимання та картографічними матеріалами. Для об'єктивного уявлення щодо рівню К. в. складають спеціальні карти-схеми картографічної вивченості. К. в., що відноситься лише до топографічних карт, називається топографічною вивченістю.

1. Відомості про картографічні твори. Систематичне збирання, оброблення, зберігання та оперативна видача користувачам відомостей про карти (виданих та рукописних), атласи, аерокосмічні матеріали та інші картографічні джерела здійснюються спеціалізованими службами та автоматизованими картографічними інформаційно-пошуковими системами;

2. Інформація, що подається у вигляді картографічних творів;

3. Інформація, що використовується для створення та поновлення картографічних творів;

4. Результат сприймання людиною (або автоматичним розпізнавальним пристроєм) відомостей про об'єкти, явища та процеси, що відображені на картах. К. і. передається за допомогою засобів картографічного зображення та графічних образів.

Зображення на карті географічних меридіанів і паралелей в тій чи іншій картографічній проекції. Використовується для побудови картографічного зображення і дозволяє визначати по карті координати точок.

Математично визначений засіб відображення поверхні Земного шару або еліпсоїда (чи іншої планети) на площині. Загальне рівняння картографічної проекції зв'язує геодезичні широти (В) та довготи (L) з прямокутними координатами x та y на площині як x = f1(B, L);  y = f2(B, L), де f1 та f2 – незалежні, однозначні та кінцеві функції. Всім картографічним проекціям властиві ті або інші спотворення, що виникають при переході від сферичної поверхні до площини. За характером спотворень К. п. розділяють на конформні (рівнокутові), які не мають спотворень кутів та напрямків; рівновеликі, які не спотворюють площі; рівнопроміжні, які зберігають від спотворень деякий один напрямок (меридіани або паралелі) та довільні, в яких тим чи іншим чином містяться спотворення кутів та площ.

Розділ картографії, в межах якого розробляються загальна теорія систем картографічних знаків і методи побудови та використання способів картографічного відображення. В межах К. с. виділяються три розділи: картографічна синтактика, яка вивчає правила побудови та використання знакових систем, їх структурні властивості; картографічна семантика, яка досліджує співвідношення умовних знаків з явищами, що відображуються; картографічна прагматика, яка вивчає інформаційну цінність знаків як засобів картографічної комунікації та їх сприймання користувачами карти. Іноді у складі К. с. виділяють картографічну стилістику, яка вивчає стилі та фактори, що визначають вибір засобів відображення у відповідності до функцій картографічних творів.

Одна з координатних сіток на карті, утворена лініями паралелей та меридіанів.

Розділ картографії, в якому вивчаються географічні назви, або географічні найменування, топоніми, їх історичне походження, змістовне значення та правила передачі на картах. Виділяють також гідроніми – назви гідрографічних об'єктів та ороніми – назви орографічних об'єктів. В Україні топоніміка регулюється спеціальним законом.

Те ж саме, що й картографічний метод дослідження.

Дослідження структури та морфології просторових об'єктів з їх кількісною, морфометричною та статистичною оцінками, а також вивчення динаміки та розвитку явищ на основі карти як моделі об'єкта вивчення.

Комплекс технічних, програмних, інформаційних і організаційних засобів збереження, оброблення та використання цифрових картографічних даних. До складу К. б. д. входять картографічні БД по одній або кількох предметних (тематичних) областях, СУБД, а також бібліотеки запитів та прикладних програм. Розрізнюють єдиний центральний К. б. д., що містить весь фонд інформації по даній темі, проблемі чи території, та розподілений К. б. д., який являє собою територіально розмежовану систему регіональних та/або локальних картографічних БД, об'єднаних в мережу під єдиним управлінням.

Метод наукового дослідження, в якому карта виступає як модель об'єкта вивчення та проміжна ланка між об'єктом і дослідником. К. м. д. містить велику кількість прийомів аналізу карт, за допомогою яких досліджують структуру та морфологію явищ з їх кількісною морфометричною та статистичною оцінками; вивчають динаміку та розвиток явищ; дають оцінку природного, соціально-економічного, екологічного станів; виконують інженерно-географічні вишукування для визначення можливостей господарського, рекреаційного та іншого освоєння територій; виконують індикаційні та прогнозні дослідження; намічають заходи щодо попередження ризиків небезпечних явищ та покращення екологічних ситуацій і т. ін. Дослідження виконують або по окремих картах, або по атласах і серіях карт різної тематики та різночасових. Найбільш ефективне застосування К. м. д. в комплексі з дистанційними методами, математичним моделюванням та іншими науковими методами. Геоінформаційні технології в значній мірі спираються на К. м. д.

Просторова комбінація (композиція) картографічних знаків, що сприймаються користувачем карти або пристроєм автоматичного розпізнавання. У створенні карти приймають участь всі графічні змінні, а також задіються ефекти взаємного розташування знаків, їх перетин, упорядкованість, положення у просторі та інші особливості, що утворюють малюнок на карті.

Картографічні твори та інші графічні, цифрові, текстові документи, що використовуються для складання та поновлення карт. Розрізнюють К. д. астрономо-геодезичні, знімально-картографічні, аерокосмічні, кадастрові, економіко-статистичні, цифрові, текстові, дані натурних та лабораторних вимірювань, теоретичні та емпіричні закономірності. Будь-який картографічний твір може розглядатися як К. д. для створення іншого картографічного твору.

Математично визначені способи зображення поверхні еліпсоїда або кулі на площині. У К. п. меридіани і паралелі зображено системою прямих чи плоских ліній. За характером спотворень К. п. поділяють на рівнокутні, рівновеликі та довільні; за видом зображень нормальної картографічної мережі - на азимутальні, циліндричні, конічні, псевдоконічні, псевдоциліндричні, поліконічні та мережі - на азимутальні, циліндричні, конічні, псевдоконічні, псевдоциліндричні, поліконічні та псевдоазимутальні.

Сукупність процесів, методів та технологій створення карт, атласів та інших картографічних творів. За масштабом розрізнюють крупномасштабне, середньомасштабне та дрібномасштабне К.; за об'єктами - астрономічне, планетарне та земне К.; за методом – наземне, аерокосмічне, підводне К.

Спрощена карта, яка не має картографічної сітки. К. дає загальне уявлення про відтворені на карті явища.

Стандартний набір сервісів для підтримування каталогів геопросторових даних та каталогів засобів просторового аналізу, що працюють в середовищі Інтернет в режимі онлайн. Ці сервіси вводяться до складу пошукових машин Інтернет (Lycos, Alta Vista, Google тощо) та надають користувачам цих машин можливість через відповідні запити отримувати інформацію про наявність та місцеположення в Інтернеті необхідних їм геопросторових даних та засобів просторового аналізу.

Ступінь класифікації, при якому дана множина об'єктів розбивається на підмножини, виходячи з одного рівня подробиці інформації. Приклади К. к. - тип, клас.

Один із засобів представлення просторових об'єктів у вигляді ієрархічної деревовидної структури, яка базується на декомпозиції простору на квадратні частини (ділянки) або квадратні блоки, квадранти, кожен з яких ділиться рекурсивно на чотири до досягнення деякого рівня - числа Мортона (Morton), що забезпечує необхідну детальність опису об'єктів, еквівалентну просторовій розріненності растра. Зазвичай К. використовується як засіб скорочення часу доступу, підвищення ефективності обробки та компактності даних, що зберігаються, у порівнянні з растровими формами представлення. К. є, образно кажучи, "інтелектуалізованим" растром. Звичайно використовується схема просторової нумерації (індексування) елементів К., що відома як матриця Мортона; вона заснована на кривих та числах Пеано (Peano). Аналогічні деревовидні структури типу трихотомічних дерев можуть будуватись також на множині трикутних елементів моделі TIN. Менш відомі гексотомічні дерева, що базуються на розподілі простору на шестикутники (гексагоны). Запропоновані та використовуються розширення на багатовимірні випадки, у тому числі тривимірний випадок у формі так званого октотомічного (або октарного) дерева.

Сигнал, над яким проведена процедура квантування.

Розбивка динамічного діапазону аналогового сигналу зображення на сукупність содотичних інтервалів (інтервалів квантування) і отримання зображення, на котрому віднесені до кожного інтервалу елементарні ділянки (піксели) відображаються (кодуються) своїм умовним кольором, рівнем ахроматичного тону або іншим способом. К. може бути рівномірним або нерівномірним. При рівномірному К. ширина інтервалу К. встановлюється постійною. Рівномірне К. найбільш просто реалізується і застосовується для зображень з характеристиками, що плавно змінюються, наприклад, вмісту гумусу в ґрунті, ступеню забруднення об'єктів. При нерівномірному К. ширина інтервалу К. може змінюватися в залежності від рівню первинного аналогового сигналу. К. використовується, наприклад, при необхідності відображення кожного об'єкту на зображенні відповідним умовним кодом.

Визначення концентрації речовин в сумішах по їх спектрах поглинання і випускання. Здійснюється шляхом порівняння інтенсивності ліній речовини, що вивчається і з’ясовується, з інтенсивністю ліній стандартної речовини.

В теорії інформації К. і. оцінюється як міра зменшення невизначеності ситуації внаслідок того, що стають відомими наслідки іншої ситуації.

Метод GPS- спостережень в реальному часі, при якому ровер затримується на точках, координати яких вимірюються, тільки на короткий термін. Для реалізації методу GPS – приймачу необхідно постійно отримувати сигнали, принаймні, від 4 супутників, а також треба мати зв’язок між базовою станцією та ровером.

Різновид відносного GPS-позиціювання, коли дані на точках вимірювань, через які рухається ровер, збираються на протязі короткого проміжку часу. Для реалізації даного методу знімання необхідно починати процес вимірювань з точки, координати якої відомі заздалегідь або щойно визначені, а також GPS-приймачу роверу треба постійно отримувати сигнали, принаймні, від 4 супутників. Другий GPS-приймач розташовується на базовій станції, координати якої відомі.

Група суміжних пікселів, що відносяться до одного класу тематичного растра.

Пристрій чи процес, котрі сортують об'єкти по категоріях (класах, типах).

Розподіл заданої множини на підмножини у відповідності з прийнятими правилами, сортування об'єктів по категоріях.

Класифікування зображення на основі розбиття простору спектральних ознак на області, що відповідають окремим класам.

Розподіл заданої множини на підмножини у відповідності з прийнятими правилами сортування об'єктів по категоріях без застосування навчальних вибірок.

Класифікування з навчанням на еталонних фрагментах зображення, коли для кожного піксела у всіх діапазонах визначаються показники властивостей спектрального відбиття і зіставляються з заданими класами спектральних ознак або з такими на еталонних об'єктах.

Класифікування знімка, за яким при якому формуванні вирішальних правил не робляться ніякі припущення щодо функцій умовного імовірного розподілу пікселів заданих категорій.

Класифікування знімка, при якому вирішальні правила формуються з урахуванням функцій умовного імовірного розподілу пікселів заданих категорій.

Група елементів, поєднаних деякою спільною властивістю. В задачах автоматичного розпізнавання образів під К. розуміють групу об'єктів, що утворюють у просторі опису компактну (в деякому розумінні) область.

Децентралізована система Інтернет-серверів, яка містить інформацію про наявність геопросторових даних на певну територію (якщо це національний клірінговий центр, то - на територію країни). Ця інформація зберігається в стандартному форматі, що спрощує процедури обмінювання даними між серверами та виконання запитів користувачів.

Статистичний метод оцінки впливу на випадкову величину різних одночасно діючих факторів, одні з котрих задані якісно, а інші можуть бути вимірювані кількісно. К. а. може розглядатися як комбінація дисперсійного і регресійного аналізів.

Наявність незмінної в часі різниці фаз коливань, що надходять у дану точку простору. К. - необхідна умова інтерференції хвиль. Когерентними можуть бути лише хвилі однакової довжини.

Метод вимірювання відстаней в супутникових системах позиціювання. На супутнику (КА) і в приймачеві позиціювання синхронно генерують сигнали, які являють собою коди з нулів і одиниць, закономірне чергування яких сприймається як випадковий процес. Ті сигнали називають псевдовипадковими кодами, чи псевдовипадковим шумом, псевдовипадковими послідовностями. Коди, які надходять з супутника, запізнюються на час розповсюдження сигналу від КА до наземної станції. Суміщуючи в приймачеві позиціювання місцевий й прийнятий коди до їх співпадіння, визначають цей момент часу і обчислюють дальність до супутника. Внаслідок несинхронності роботи генераторів в приймачеві і на супутнику визначають спотворену дальність, яку називають псевдодальністю. В американської системі GPS створюють P і C/A - коди. В російської системі ГЛОНАСС (GLONASS) генерують відповідно коди високої і стандартної точностей.

Поняття використовується для теплових випромінювачів. К. в. визначається як відношення теплової енергетичної світності тіла Me,th до  енергетичної світності чорного тіла Me,(e=1) при тій же температурі. Позначається .  

.

Відношення відбитого світлового потоку (потоку випромінювання) до падаючого світлового потоку (потоку випромінювання). У загальному випадку значення К. в. залежить від способу освітлення, спектрального складу і стану полярізації випромінювання. Позначається re, rv, r.

Відношення швидкості розповсюдження світла в пустоті до фазової швидкості монохроматичного випромінювання довжиною хвилі ? в середовищі. Позначається n(?), n. Цей коефіцієнт дорівнює відношенню синусів кута падіння q1 і кута заломлення q2  при проходженні світлового променя через поверхню, що розділяє пустоту від середовища:

Відношення амплітуд синусоїдальних складових в розподілу яскравості в зображенні об'єкта до амплітуд відповідних синусоїдальних складових яскравості самого об’єкта.

Відношення розміру перекриття до лінійного розміру знімка у тому ж напрямку (вздовж або впоперек до напрямку польоту ЛА зі знімальною апаратурою).

Відношення світлового потоку (потоку випромінювання), що поглинається, до падаючого світлового потоку (потоку випромінювання). У загальному випадку значення К. п. залежить від методу освітленості, спектрального складу і стану поляризації падаючого світла. Позначається ae,   av , a.

відношення світлового потоку (потоку випромінювання), що пройшов, до падаючого світлового потоку (потоку випромінювання). У загальному випадку значення К. п. залежить від способу освітлення, спектрального складу і стану полярізації випромінювання. Позначається te , tv , tv .

Фундаментальний параметр при вивченні властивостей земної поверхні в радіочастотному діапазоні електромагнітного випромінювання. Визначається величиною енергії зворотно розсіяного випромінювання на одиницю площі поверхні в децибелах (dB).

Відношення світлового потоку (потоку випромінювання), відбитого з розсіянням по всіх напрямках (інших, ніж спрямоване відбиття), до повного падаючого потоку (потоку випромінювання).

відношення яскравості об’єкта у даному напрямку до яскравості досконалого розсіювача, який знаходиться в таких же умовах освітлення. Примітка: досконалим називається розсіювач, який дає рівномірне (по всіх напрямках) розсіювання.

1. Аспект зорового сприйняття, що дозволяє спостерігачу розрізняти кольорові стимули, які відрізняються за спектральним складом випромінювання, тобто відрізняти один об'єкт від іншого, якщо різниця між ними обумовлена тільки різницею спектрального складу вихідного від них світла;

2. Тривимірна векторна величина, що характеризує сукупність спектральних випромінювань, які візуально не розрізнюються в колориметричних умовах спостереження, тобто в таких умовах візуального порівняння, при котрих будь-які випромінювання однакового спектрального складу не розрізнюються оком.

Величина, яка характеризує різницю між двома кольоровостями. Поняття К. к. використовується в кольорових вимірюваннях.

Характеристика кольору, яка описується словами: синій, зелений, жовтий, червоний і т. п.

Система визначення кольору, заснована на можливості відтворення даного кольору шляхом адитивного змішування трьох відповідно обраних кольорових стимулів.

Три довільні, лінійно незалежні кольорі (колірні стимули), які використовуються при побудові колориметричної системи.

Характеристика якості кольору, яка визначається його координатами кольоровості або домінуючою довжиною хвилі і чистотою кольору.

Розсіяння світла молекулами, при якому частоти розсіяного світла є комбінаціями частоти падаючого світла і частот коливань, або обертань молекул. В оптичних спектрах молекул спостерігаються додаткові лінії з комбінаційною частотою. К. р. с. лежить в основі методів  визначення складу речовини.

Двомірний просторовий об'єкт, елемент розбиття земної поверхні лініями регулярної сітки, тобто регулярно-коміркового представлення просторових об’єктів, на відміну від піксела (як елемента коміркового представлення), створюваного розбиттям лініями растра зображення (а не земної поверхні). К. звичайно має правильну геометричну форму (трикутник, чотирикутник, гексагон, трапеція або ін.) і характеризується абсолютними розмірами в лінійній або градусній мірі, які визначають просторову розрізненність утворюючої регулярної сітки.

1. Властивість точок розташовуватися на однієї і той же площині;

2. Властивість векторів розташовуватися в однієї площині або в паралельних площинах.

Складова частина системи ДЗЗ, яка розташована на КА і містить технічні засоби дистанційного зондування та технічні засоби передавання даних ДЗЗ на Землю.

Складова частина системи ДЗЗ, яка містить наземні засоби одержання, оброблення, архівування та розповсюдження даних ДЗЗ.

Карта, що отримана за допомогою засобів автоматизованого картографування або засобів ГІС з використанням пристроїв графічного виводу: плоттерів, принтерів і т. ін. на папері, пластику, фотоплівці або інших матеріалах.

Фізіологічне зведення зорових вісей очей при розгляданні близько розташованих предметів.

Перетворення даних з одного формату до іншого. Застосовується, як правило, при експорті / імпорті даних.

Властивість об’єкта (або його елементів) відрізнятися своєю яскравістю від інших об’єктів (елементів) або підстильної поверхні. Якщо на підстильній поверхні з яскравістю  L1  розташований об'єкт з яскравістю L2,  то  К. о. може визначатися за однією з формул:

 K1 = (L2 - L1) / L2;  K2 =( L2 - L1) / ( L1 + L2); K3 = L2 / L1 .

Якщо і об'єкт, і підстильна поверхня знаходяться в однакових умовах освітлення, то яскравості в цих формулах можуть бути заміщені коефіцієнтами яскравості. Контраст K1 традиційно використовується в фізіології зору при оцінці порогових властивостей зорового аналізатора, тому він називається візуальним або фізіологічним (детальніше див. К.74). Контраст К2 використовується при аналізі аерокосмічних іконічних систем за допомогою просторово-частотних методів (перетворення Фур'є). Контраст К3 застосовується в аерофотографії для встановлення оптимальних параметрів знімання.

Якщо у полі зору оптичної системи знаходиться об'єкт яскравістю L2 на фоні підстильної поверхні яскравістю L1 (L1 < L2), то даний об'єкт буде виявлятися тоді, коли різниця яскравостей ?L = L2 - L1 така, що  ?L ? ?Lпор,  де ?Lпор - порогова різниця яскравостей. К. в. п.  є величина, що дорівнює відношенню порогової різниці яскравостей до яскравості фону (підстильної поверхні): К1, пор =  ?Lпор / L1 . В залежності від умов спостереження К1, пор = 0,01 - 0,05. В розрахунках звичайно беруть К1, пор = 0,02.

Величина, зворотня контрасту візуальному пороговому. Позначається Sc .

.

Процедура, яка має ціллю узгодження динамічних діапазонів зображення і дисплейного екрану, на якому виконується візуалізація. При Л. к. використовується перетворення поточної амплітуди (яскравості) піксела зображення  Lзобр  в значення яскравості відповідної точки екрану Lекр по лінійному закону: Lекр = a Lзобр + b ,  де а, b – коефіцієнти, які розраховуються таким чином, щоб діапазони значень яскравості пікселів зображення і екрану максимально співпадали.

Додаткові наземні точки для незалежної перевірки ступеня точності тріангуляції.

Навчання системи розпізнавання (класифікування) під керуванням вчителя, або керований вибір (створення) набору еталонів (еталонних дешифрувальних ознак)  об’єктів різних класів, які утворюють навчальні вибірки для наступного класифікування зображень.

Замкнена крива. Ще: послідовність обмежуючих дуг (поліліній) просторового об'єкта.

Послідовність операцій, яка суміщає просторові об'єкти двох шарів географічних даних, після чого переносить атрибути від одного шару до іншого.

Інформація про можливі денотати, яка виражається знаком. Інакше: поняття о денотатах, яке несе сам знак.

Лінійні або/та кутові величини, які визначають положення точки вздовж напрямку або на площині, або у просторі. Для визначення місцеположення точкового об’єкта у просторі існують географічні К.; це кутові величини, що називаються широтою та довготою, і вони визначають місцеположення точки земної поверхні відносно екватора і початкового меридіана. Географічні К. можуть бути астрономічними і геодезичними. Широти та довготи точок, які визначаються на основі геодезичних вимірів та послідуючих обчислень на поверхні референс-еліпсоїда, називаються геодезичними і позначаються звичайно літерами В та L. Астрономічні широти та довготи точок визначаються за спостереженнями в цех точках небесних світил і позначаються звичайно літерами j та l. Геодезичні географічні К. зв’язані з нормаллю, що проходить через дану точку до поверхні референс-еліпсоїду, а астрономічні географічні К. – з напрямком прямовисної лінії в цій точці (Див. ще Ш.9 та Д.51).

Кожна з трьох К. к. визначається як відношення, у знаменнику якого стоїть сума трьох координат кольору, а у чисельнику - відповідна координата кольору.

Кількості трьох основних кольорів, що необхідні для отримання колометричного рівняння з вимірюваним кольором.

Радіометричне коригування космічного знімка, спрямоване на компенсування ефектів вибірковості розсіяного світла, що обумовлені середовищем проходження випромінювання, а саме, атмосферою.

Усунення геометричних спотворень на знімку.

Виправлення спотворень яскравості знімка. Примітки: 1. Спотворення яскравості обумовлено перебіями в роботі технічних засобів ДЗЗ, атмосферними спотвореннями, сонячною освітленістю та ін. 2. Радіометричне коригування забезпечує радіометричну порівнянність панхроматичних, багатоспектральних та різночасових цифрових аеро- та космічних знімків.

Центральна частина знімка, яка обмежена лініями, що проходять через середини перекриття між суміжними знімками.

Фізична або юридична особа, яка використовує засоби та результати роботи ГІС.

Фізична або юридична особа, яка використовує дані ДЗЗ.

Прогноз з періодом попередження для науково-технічних, соціальних, економічних та інших об'єктів від одного місяця до одного року.

Кінцева послідовність, упорядкований набір елементів, можливо, з повторами елементів деякої множини.

Знімок об'єкта зондування, отриманий за допомогою технічного засобу ДЗЗ (знімальної системи), встановленого на платформі космічного базування (КА).

Сегмент системи GPS, якій містить в себе до 26 штучних супутників Землі (передбачається, що у майбутньому кількість супутників буде збільшуватися), які розташовані на 6-і орбітах. Площини орбіт нахилені на кут біля 55° до площини екватору та зсунуті по довготі на 60°. Радіуси орбіт – біля 26 тис. км., а період обернення – половина зоряної доби (приблизно 11 годин 58 хвилин). Таке розміщення супутників дає можливість спостерігати одночасно не менш ніж 5 з них у будь який час та у будь-якій точці поверхні Землі. Передавачі, що встановлені на борту кожного супутника, постійно випромінюють електромагнітні сигнали у напрямку земної поверхні.

Земний еліпсоїд, визначений із градусних вимірів в 1940 р. під керівництвом Ф. Н. Красовського. Розміри референц-еліпсоїда: велика полувісь (радіус екватора) -  6378245 м, полярне стиснення - 1:298,3.

Графік розподілу оптичної щільності в фотографічному зображенні різкого краю в перпендикулярному до краю напрямку. Аналог перехідної характеристики.

Крива, що відображає залежність дифузної оптичної щільності в проявленому фотографічному зображенні від десяткового логарифму експозиції, яка надається фотографічному шару.

Аберація оптичної системи, що має спільну фізичну основу з астигматизмом і яка проявляється у тому, що поверхня найкращого зображення відрізняється від площини.

Чисельна міра досконалості системи (об’єкта). К. е. бувають технічні, економічні, техніко-економічні. Критерій технічної ефективності характеризує якість системи, її технічний рівень (кількість спектральних каналів, якість зображень, пропускну здатність каналів зв'язку та ін.). Критерій економічної ефективності характеризує економію сукупних витрат, що досягається при використанні системи, або витрати на створення та експлуатацію (вклади та експлуатаційні витрати). Критерій техніко-економічної ефективності використовується, коли одночасно враховуються як витрати, так і технічні характеристики системи.

Кут, утворений напрямком схилу з горизонтальною площиною і виражений в кутових мірах.

Параметр, що встановлюється при роботі GPS-приймача, якій визначає мінімальний кут підйому GPS-супутника понад площиною горизонту, при якому сигнал, що він випромінює, обробляється апаратурою GPS-приймача. Сигнали GPS-супутників, розташованих нижче цього кута, не враховуються (ігноруються), оскільки їх оброблення пов’язане з появою значних помилок координатних вимірювань.

Кут між умовною горизонтальною площиною, в якій розташована антена радіолокатора бокового огляду, та лінією, яка зв'язує антену і об'єкт (локації). Найменше значення кута депресії визначає "дальню зону" зображення, що формується радіолокатором бокового огляду.

Одна з морфометричних характеристик просторової орієнтації елементарного схилу, яка визначається в процесі оброблення цифрової моделі рельєфу разом з його експозицією і формами. Кут, утворений напрямком скату з горизонтальною площиною; виражається в градусах або безрозмірних величинах схилів, рівних тангенсам К. н., а також у відсотках або проміле.