Процес перерозподілу значень з тим, щоб мати приблизно однакову кількість пікселів на кожне значення у межах діапазону; результат проведення операції Е. г.– майже плоска, рівна гістограма.

1. Площина, що проходить через центр мас Землі перпендикулярно вісі її обертання; 2. Лінія на глобусі або карті, всі точки якої мають широту, яка дорівнює нулю.

Геометричне місце точок зображення з однаковою оптичною щільністю.

Лінія з точок, які розміщуються по одну сторону від даної прямої і на однаковій відстані від неї. У тривимірному просторі множину точок, які розміщуються по одну сторону від даної площини і на однаковій відстані від неї, називають еквідистантною поверхнею.

Порівняльна оцінка землі як головного природного ресурсу і засобу виробництва в сільському господарстві згідно з показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та прибуток з одиниці площі. Економічна оцінка земель визначається у відносних величинах (балах) та у грошовому виразі за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем їх заселення (атмосфера, грунт, водоймище і т. ін.), у якому живі й косні (неживі) компоненти зв’язані між собою обміном речовин і енергії.

Система штучного інтелекту, що включає в себе базу знань з набором правил та механізм (машину виводу), які разом дозволяють на підставі правил та фактів, що надаються користувачем, розпізнавати ситуації, ставити діагноз, формулювати рішення або надавати рекомендації.

Пояснення умовних позначень про склад земель, їх площі на кадастровому плані або в проектному документі.

Поверхнева щільність енергії падаючого випромінювання, тобто відношення енергії випромінювання dQe, падаючої на поверхню, до площини dA цієї поверхні. Еквівалентне визначення: Е. е. - добуток енергетичної освітленості Ee на тривалість опромінювання dt. Позначається Не, Н.

.

Одиниця: джоуль на квадратний метр (Дж / м2).

Поверхнева щільність cвітлової енергії падаючого випромінювання, тобто відношення світлової енергії випромінювання dQv, падаючої на поверхню, до площі dA цієї поверхні. Еквівалентне визначення: Е. c. - добуток освітленості Ev на тривалість опромінювання dt. Позначається Нv, Н.

Одиниця: люкс-секунда (лк·с).

Одна з морфометричних характеристик просторової орієнтації елементарного схилу (спільно з кутом нахилу), яка обчислюється шляхом оброблення цифрової моделі рельєфу. Кількісно дорівнює азимуту проекції нормалі схилу на горизонтальну площину і виражається в градусах або по 4, 8, 16 чи 32 румбах. Примітка: експозиція плоского схилу (з нульовою крутизною) не визначена.

Розділ фотографії, в якому визначають оптимальні умови отримання фотографічного зображення заданої метрологічної якості.

Координати мінімального прямокутника (наприклад, xmin, ymin та xmax, ymax), в межи якого потрапляють всі точки просторового об’єкта.

Послаблення світла при поширенні його в середовищі за рахунок процесів поглинання і розсіяння.

Поширення висновків, отриманих при вивченні однієї частини явища, процесу, на іншу частину, на майбутнє.

Спотворення зображення внаслідок недостатньо високої частоти вибірки сигналів. Візуально наслідком E. є з'явлення на зображенні так званих хибних частот (гармонічних складових, що не існують у вихідному зображенні).

1. Картографічне зображення, що візуалізоване на дисплеї комп'ютера на основі даних цифрових карт або баз даних ГІС (на відміну від комп'ютерних карт, які візуалізуються невідеоекранними засобами графічного виведення);

2. Картографічний твір в електронній формі, який являє собою цифрові дані (у тому числі, цифрові карти або шари даних ГІС), як правило, в запису на оптичних дисках CD-ROM, разом з програмними засобами їх візуалізації (зазвичай картографічним візуалізатором або картографічним браузером);

3. Картографічне зображення, згенероване комп'ютером (зазвичай на дисплеї) у прийнятій проекції і системі координат та умовних знаків.

Електронний аналог друкованого атласу. Гіперіндексна система, створена з карт, фото- та аерофотознімків, аеровідеозображень та зв'язків з БД.

Структурна одиниця цифрової картографічної інформації, що об'єднує об'єкти цифрової карти в групи за їх належністю до однорідних об'єктів поверхні, що картографуються.

Величини, які визначають взаємне розташування двох моделей, побудованих так: перша модель утворюється за знімками 1 і 2, інша - за знімками 2 і 3. Отже, в обох моделях є спільний знімок - 2. Для визначення Е. в. о. м. використовують просторові координати зв'язкових точок. Елементи орієнтування другої моделі щодо першої будуть: три лінійні величини, які визначають перенесення початку просторової системи координат другої моделі на початок системи координат першої; три кутові величини, які визначають поздовжній, поперечний нахили та кут розвертання осей координат другої моделі щодо першої; масштабний коефіцієнт. Ці елементи орієнтування можна трактувати як елементи умовного "геодезичного" орієнтування другої моделі відносно першої.

Величини, що однозначно визначають взаємне розташування знімків стереопари під час її створення. В результаті установлення знімків по Е. в. о. з. виконується умова пересічення пари відповідних промінів. Найчастіше використовуються дві системи Е. в. о. с. - лінійно-кутова та базисна. У лінійно-кутовій системі площина лівого знімка вважається умовно-горизонтальною. Тут Е. в. о. с. такі: дирекційний кут базису, кут нахилу базису, поздовжній і поперечний кути нахилу правого знімка та кут його розвертання. У базисній системі умовно горизонтальною вважається площина базису проектування, і в ній Е. в. о. с. такі: поздовжній кут нахилу лівого знімка та кут його розвертання, поздовжній і поперечний кути нахилу правого знімка та кут його розвертання. У будь-якій системі Е. в. о. с. налічується п'ять елементів.

Сукупність величин, яка дозволяє визначити положення центра проекції відносно знімка і одночасно відтворити зв'язку проектуючих променів, яка існувала під час створення знімка. До Е. в. о. з. відносяться фокусна відстань об'єктива та плоскі прямокутні координати головної точки знімка (всього три елементи).

Сукупність кутових і лінійних величин, яка дозволяє визначити положення зв'язки проектуючих променів і знімка під час його створення відносно прийнятої системи координат на місцевості (наприклад, геодезичної системи координат). Сукупність Е. з. о. з. складається з шести елементів: три лінійні елементи (просторові геодезичні координати центра проекції) і три кутові елементи (кути нахилу знімка у просторі та азимутальний кут).

Кутові і лінійні величини, що дозволяють визначити масштаб моделі та її орієнтування відносно геодезичної системи координат. Сім величин Е. з. о. м. однозначно визначають абсолютне орієнтування моделі. Для зовнішнього орієнтування моделі необхідно мати не менше трьох опорних точок: дві планово-висотні та одну висотну.

Складові карти; елементи, з яких складається картографічне зображення та позарамкове оформлення карти. Розрізнюють такі Е. к.: математична основа; саме картографічне зображення, що включає географічну основу та тематичний зміст (для тематичних карт); легенда карти. На топографічних картах елементами являються рельєф, вода, ґрунти, рослинний покрів, населені пункти, соціально-економічні та культурні об'єкти, дороги, лінії зв'язку, межі, кордони та огорожі, деякі інші. До елементів карти також відносять допоміжне оснащення, що звичайно розміщується на полях карти, та додаткові дані (наприклад, карти-врізки).

Сукупність елементів, які визначають умови побудови лінійної перспективи під час знімання. До Е. ц. п. відносяться центр проектування (через нього проходять проектуючі проміні), картинна площина (площина знімка) та елементи, які визначають розташування картини (знімка), центра проекції та інших точок, ліній і площин в просторі відносно прийнятої системи координат.

Статистична оцінка точності визначення місцеположення точки. Визначається еліптичною фігурою, що розташована навколо найбільш вірогідного положення точки (математичного очікування). З цим еліпсом зв’язується довірча ймовірність, з якою дійсне значення координат об’єкту попадає в межи внутрішньої частини еліпсу.

Математична фігура, що характеризує фігуру и розміри Землі, служить для обчислення довжин, площ, геодезичних широт, довгот, азимутів, розрахунків картографічних проекцій і вирішення інших задач. При дрібномасштабному картографуванні і в ряді інших випадків практики земний Е. заміняють земною сферою. Розрізнюють загальноземний, референц-еліпсоїд та рівневий Е. Загальноземний еліпсоїд апроксимує Землю в цілому. Референц-еліпсоїд - Е., прийнятий для оброблювання вимірювань і встановлення системи геодезичних координат. Рівневий Е. - це такий, поверхня якого представляє собою фігуру фізичної моделі Землі, яка включає всі її маси, має ту ж кутову швидкість обертання, що генерує силу тяжіння, направлену по нормалі до поверхні Е. При апроксимації геометричної форми супутників деяких планет, комет і інших небесних тіл застосовують також трьохвісні Е.

Відношення потоку випромінювання dФe, падаючого на поверхню, до площі dA цієї поверхні. Позначається Ее, Е.

.

Одиниця: ват на квадратний метр (Вт·/ м2).

Відношення потоку випромінювання dФe, створюваного випромінюваючою поверхнею, до площі dA цієї поверхні. Позначається Мe, М.

Одиниця: ват на квадратний метр (Вт·/ м2).

. Для малорозмірного (точкового) джерела: відношення потоку випромінювання dФe , що виходить з джерела і розповсюджується всередині елементарного тілесного кута, який містить заданий напрямок, до цього елементарного тілесного кута d?. Позначається  Ie, I.

.

Одиниця: ват на стерадіан (Вт·/ ср);2. Для протяжного (неточкового) джерела: якщо таке джерело посилає деякий потік випромінювання dФe на елементарну поверхню dS, яку видно з якої-небудь точки джерела під деяким тілесним кутом d?, Е. с. с. джерела у даному напрямку дорівнює границі відношення потоку dФe до тілесного кута d? при нескінченному віддаленні поверхні dS в напрямку, що розглядається.

Якщо променистий потік d2Фe залишає елемент поверхні dА, що містить дану точку М, (або досягає цього елемента, або його проходить) і розповсюджується в напрямках, що визначаються елементарним тілесним кутом d?, який має напрямок l і що складає кут q з нормаллю до dА, то Е. я. Le є відношення потоку d2Фe до добутку тілесного кута d?, в якому він розповсюджується, площі dА і косинуса кута q. Позначається – Lе .

Одиниця: ват на стерадіан і на квадратний метр (Вт·/ ср·м2).

Енергія, що переноситься випромінюванням. Позначається Q. Одиниця: джоуль (Дж).

Перенос субстанції (маси, енергії, імпульсу) у природі. В основі явища Е. можуть бути процеси різної фізичної природи, а саме перенос може бути молекулярним або молярним (конвективним). Молекулярний перенос відбувається за допомогою хаотичного молекулярного руху; за своєю природою цей вид переносу обумовлений молекулярним перемішуванням і спрямований на вирівнювання концентрації субстанції. На відміну від молекулярного переносу, конвективний перенос відбувається за рахунок видимого руху всього середовища.

Міра невизначеності випадкової ситуації.

Умова геометричної компланарності, що утворюється стереопарою зображень для забезпечення їх взаємного орієнтування. Стереозображення, що мають епіполярну орієнтацію, можуть бути використані для побудови сітки, або мережі корельованих точок при підготовці побудови цифрової моделі рельєфу.

Часовий інтервал, що використовується для визначення частоти повторення процедури збирання даних при проведенні GPS-вимірювань.

Спотворення яскравості на аеро- або космічному знімку гірської місцевості, які обумовлені розходженнями освітленості відповідно кута Сонця та кута візування.

Список точних координат місцеположення об’єкта небесної сфери в функції часу. Для оброблення GPS- вимірювань можна використовувати як ефемериди, що передаються у навігаційному повідомленні сигналу супутнику (приблизні ефемериди), так і точні ефемериди, що отримуються в результаті складного математичного опрацювання спостережень станцій сегменту управління GPS (для постоброблення результатів GPS- вимірювань).