Температура морської поверхні є важливим фізичним показником, що може використовуватись при пошуках покладів вуглеводнів на шельфі. Температурні аномалії морської поверхні можуть свідчити про процеси газліфтингу при витоках газів із дна до поверхні моря. Інтенсивність цих процесів підвищується за умов сейсмічної активізації в регіоні. Основною ознакою температурних аномалій, пов’язаних із витоками газів із глибинних покладів, є статистична відтворюваність та квазіперіодичність. Безпосередні контактні вимірювання температури морської поверхні з борта спеціальних експедиційних суден забезпечують більш високу точність, але зважаючи на їхню високу вартість, частота таких спостережень на значних за розмірами територіях не може бути високою. Використання дистанційних методів визначення температури морської поверхні шельфових зон є найбільш ефективним методом пошуку покладів газу на шельфі тому, що дозволяє реалізувати моніторингові спостереження поверхні моря, покриваючи зйомкою значні ділянки шельфу кожні кілька годин за даними супутника NOAA. У ЦАКДЗ розроблено ряд алгоритмів і програм обробки супутникової інформації, які дозволяють підвищити ефективність використання теплового діапазону для пошуків покладів газу на шельфі. Одна із програм за рядом зображень супутника NOAA, зареєстрованих у тепловому діапазоні, обчислює аномалії середнього пониження температур поверхні моря, що дозволяє ранжувати ділянки шельфу за обсягами витоків із дна моря газів, які мігрують із глибинних покладів. Для роботи програми необхідні ряди цифрових супутникових зображень, зареєстрованих у тепловому діапазоні у різний час літнього сезону, а також координати контурів структур (за даними сейсморозвідки). На структурі Субботіна, на якій пробурена глибока свердловина, аномалії пониження температур не виявлено, що обумовлено відсутністю витоків газу на ділянці цієї структури (тут відкрито нафтове родовище). Отримані результати свідчать про можливість виявлення супутникових аномалій, пов’язаних із глибинними покладами вуглеводнів. Обчислення середніх аномалій пониження температур поверхні моря за рядом зображень, зареєстрованих у тепловому діапазоні, дозволяє ранжувати ділянки шельфу за цим критерієм і на цій основі прогнозувати перспективні об’єкти для постановки глибокого пошукового буріння. На основі методу структурного дешифрування космічних зображень. При прогнозуванні перспектив нафтогазоносності ділянок шельфу необхідною умовою є врахування неотектоніки і геофлюїдодинаміки території. Дані дистанційного зондування надають можливість для фіксації і оцінювання результуючої складової геологічних процесів, яка проявляється у структурі ландшафтів (зокрема, у будові підводного рельєфу) та у структурі гідросередовища, яка змінюється над певними типами ландшафтів. На основі описових та математичних моделей геологічних і гідрофізичних процесів та аналізу генетичного зв’язку покладів ВВ зі змінами оптичних характеристик морських ландшафтів визначені ознаки-індикатори неотектонічно активних структур та геофлюїдодинамічних зон. Це дозволяє уточнити тектонічну будову регіону: визначити зони розущільнення порід літосфери – зони флюїдопровідності, виділити локальні структури (перспективні об’єкти). Розроблений алгоритм комплексування спектральних ознак, геофізичних, геологічних і геоморфологічних даних для проведення рейтингової оцінки нафтогазоперспективності виділених об’єктів методом інтегрування даних. За результатами застосування методики створена схема прогнозних об’єктів Північно-Західного шельфу Чорного моря.